душа - гірська порода з особливими властивостями, якщо її до рук бере майстер, той, хто має ціль, уяву та віру, хто може з себе зробити інструмент, тоді може вийти коштовний камінь, іноді навіть діамант. цікаво, що порода у кожного від народження різна, але за правильної технології, завжди може вийти коштовний камінь. можна зробити висновок, що усі від народження не є рівними та це не так, бо у кожного каменя досконалої форми своє призначення, а завершеність праці полягає у самодостатності і задоволенні тим, що маєш, це і є досконало завершена робота майстра над душею. інше питання постає, коли у когось від народження якась порода з метеориту...

читати: Степан Процюк "Тотем"
              Джон Фаулз "Волхв"
              ?? "Хохот шамана"
слухати: Archenemy + Mozart( для забезпечення хорошого контрасту)

шурхіт пір'я на крилі, шепіт вітру по граційним лініям, подих наповнений захватом...покинути тіло, пустити погляд птахом до виднокраю, відімкнути веселку і заховати край собі до кишені, край неба до кишені. мрію до рук, вдихнути її, торкнутись, радіти, шаленіти, жити, пити життя з келиху простоти і достатності. зупинитись. відчути життя у себе в судинах, поєднання води і вогню. відчути простір навколо. влити себе у простір, полишити іграшку-тіло на роздоріжжі виборів і бути. побачити. стати простором, розірвати кайдани. знайти сили поверутись до тіла, згадати. що. хто. для чого. не гаяти. бігти. рватись. стрибати. гнати. шалено. швидко. не зупинятись. нехай падати. злітати ще з більшим поривом. розбиватись. підніматись. бігти. бо це востаннє. це останній момент. саме цей. більше ніколи він не дасть нагоди. буде інший та можна рятувати і цей. треба. бо життя не дають. його довіряють хорошому дитячому серцю. пам'ятати. вірити. довіряти. жити.

моє багно прекрасне, коли лежу в ньому пикою і нічого іншого не бачу, крім свого. багна.
гомо багнус, особливсть: по вуха пикою у своїх проблемах. вид-деградант. характерні риси: цинізм, лінь, підвішеність язика. обережно! у кожного своя прірва. думати! двічі. бо благий намір може зіпсувати життя. відчувати,чути. допомагати лиш коли готові приймати. бо благий намір може додати чужих прірв.

Людину не можна перемогти, її можна лиш знищити (Хемінгвей).

якщо щось, припустимо людська особистість не має з чим взаємодіяти, то вона нерухома. немає на що відповідати діями. тобто будь який кашель-стогін-подих-рух у присутності будь-кого не є випаковим, а є реакцією на присутність чи просто заклик на реакцію, що по суті є тим самим. тим, хто це знає можна маніпулювати, той хто знає, що це легкий хід до маніпуляції часто ігнорує це знання. а марно.

милом не поголиш рожеву кульку, бо вона здута та і в хмаринки є необмежена кількість ніжок. мультики брешуть. завжди, бо в слимака не може вирости сива борода. вони не живуть так довго, щоб вона посивіла. раціоналізм тим і примітивний, разом з логікою, що вони руйнують першооснови свої, першоджерела. а все починалось із вражень. наше життя це кіноплівка. ми маємо доступ, вірнійше нам втовкмачують стільки інших кіно, що наше власне стає дуже прогнозоване. до нудоти. до бездіяльності. до байдужості, коли про це думаємо.

при народженні не читають інструкції, як ним користуватись. тим життям. не перепитують, навіть не питають чи ми згодні. чи питають? звичайно, коли в кінці скаржишся на те,що тебе не питали,тобі папірець під носа. а там кров'ю, навіть зі згодою, що на час життя цю угоду витирають з памняті.

час обрати шлях і звузитись. інших мабуть це втомлює. своє для інших. смішно.

"ніщо не є таким небезпечним для поезії, як байдужо-сліпа нудьга з якою я тоді дивився на все життя загалом та на своє життя окремо. Я був занадто молодим, щоб зрозуміти: за цинізмом завжди криється нездатність до зусиль - одним словом імпотенція. бути вище боротьби може бути лиш той, хто насправді боровся." Джон Фаулз "Волхв"

ніколи не любив романів через ту кількість води, яку доводиться перечитати, щоб знайти щось цікаве. прийшла до голови думка, ніби "вода" створена для того, аби ті бідосі, хто втікають до цих уявних життів отримували більше задоволення, розтягували його.

та хто є я такий, щоб судити інші життя. свого ще не влаштував, сам ще не до кінця побудований, проте пазурі вже добрі відростив і лізу ними з різною бруднотою куди не треба. вище боротьби може бути лиш той...

мав достатньо проблем у житті, достатньо довелось пережити та не була то та боротьба, що дозволяє бути над. то було лиш зміцнення перед очікуючими мене негараздами.

коли йдеш не своїм шляхом, серце плаче і стогне, розум нудиться. сам винуватець своїх кайданів. а якщо немає свого шляху? тично. потрібно помовчати.

повернулось. шкода. чи вдасться посадити на ланцюги? чи потрібно?

рівень людини легко визначити мрією або прагненням, те, про що вона думає. про людей і їх проблеми. про проблеми(тут все тично). ні про що. про майбутнє. про ідеї. про минуле. просто живе, животіє. трошки максималістичний підхід, але кількість категорій навряд сильно розшириться.

коло інтересів-прагнень-мрій всеодно не виходить за рамки людського трактування світу, суб'єктивізму людства. щось нове є просто новим поєнанням відомих речей, це схоже на варіння у власному соку. хоча тут теж несправедливий, нові букви до словника людства додаються, але найкумеднійшим є те, що всеодно це має рамки. тобто людство ще навіть своїх меж не досягнуло, а вже настільки замкнулось у крисячих перегонах за дешевизною(тут несправджніми, шальшивими цінностями, які всі прагнуть, але по суті нічого не дають, а більше забирають)

слабкості такі передбачувані, аж не хочеться витрачати на них свій час. маніпулювати так легко і так ницо, що взагалі жити не хочеться. все ніби придумано, щоб відживати час даний на цій планетці, з таким одностороннім баченням світу...

видається, ніби тут виливаю усю брудноту і ніби не маю цілі. ні. просто навіть благословення має властивість ставати тягарем.

божественний день, деньБога, аудиєнції у нього.
розмова була коротка, тверда, чітка.
розвалив мене як картковий будинок.
за пів години...
рівень приниження, коли воно базується не на страху, що тебе зневажатимуть.
завжди був байдужим до думок людей.
рівень, де ти пусте місце, де ти є нікчемністю.
так, я забув.
так, заслуговую.
дякую.

Боюсь втопитись, інші способи смерті видаються благословенням порівняно з тією панікою...фатальністю...страхом...слабкістю.

Стаю примарою, тим ходячим силуетом колишнього життя, тим чим стає тіло без фарб життя. чи мені мало? ні, так. найстрашніша риса мого єства, єрества...звикання. ці кольори більше не вражають, вони всі змішались у єдину сіру буденність. о це всепоїдаюче его...о ця буденість...топлюсь.

те як людина ставиться до (своєї?) пари визначає як довго вона протримається. переважно все грунтується на вищості когось...а комусь потрібна рівня. та переважно ставлення лиш як до тварини, додатку, додаткової можливості. Ніцше правильно казав про відносини статей... іграшка і знаряддя.

Примара відрізняється від людини тим, що не має фортеці у якій є життя, вона блукає по руїнах, мертвих і сірих. Характер та погляд на світ є фортецею, моя зруйнована, не через новий вид зброї...найбільший ворог фортець - час. прийшов. лишився лиш безжиттєвий силует на заході сонця. по ньому можна відновити історію, деякі факти та не можна повернути порядки, не можна повернути закони, не можна вдихнути життя, бо пройшов час.

Життя - шахова партія, де в тебе певна кількість фігур, коли у противника їх необмежена кількість.(Дереш) Найсильнійша його фігура - час. Можеш змінювати розтановку сил, але ця фігура діє завжди...

Пташка високо літає, пташка тихо падає, про пташку знають тільки мисливці(Цюдо)...Любиш високо літати? знай, доведеться падати, але в цьому мусить бути колір. нехай жахливий, нехай це буде колір жаху, але буде колір)

Де мій мікроскоп?, налаштовую скельце покраще на світло, ледь не забув почистити лінзи), препарат для розгляду-дослідження?-лінь, власна, всепоїдаюча бактерія, характерна функція - обламування будь-яких ініціатив, починань. гг) найкраще порівняння бактерія. ось і її місце) поїдати вінець природи, шедевр, твір, найзухваліше і найстрашнійше творіння природи, радше її помилку. людину. хоча чи багато заслуговують називатись людьми? та слід бачити межу між тупістю, нездатністю зробити та станом, коли все на таці чекає, щоб милість творіння зібрало все докупи. Та все існуюче має право на своє існування, тобто не даремно є ця цікава риса людей. Все то воно правильно, ніби лінь це погано і т. д.,проте останнім часом помічаю, що лінь в мене якась інтуїтивна, коли щось справді не потрібно робити, але розум все ще слухається вузькозорого створеного плану, вона так загострюється, що лишається лиш віддатись на милість випадку і закинути справу подалі. Та найцікавійше, що вона виявляється не хибить, ця лінь інтуїтивна! А як же тепер, що лінь це неправильно? тобто неПРАВИЛьно, ПРАВИЛо, те, чим правлЯТЬ, патика, якою міряЮТЬ те, що підходить, а що ні... подобається закінчення слів ять та ють, тобто таке ставлення нав'язане соціумом, який переважно потребує замінне коліщатко, безвідмовне, нечуттєве, слухняне. Для чого написане це все? Лінуймося, може нас зв'язує з майбутнім цією недослідженою рисою? До речі, як же діти люблять лінуватись, а чи не вони у багатьох віруваннях мають краще поєднання зі світом потойбічним, іншим, вищим, нижчим, чи як завгодно називати, головне, що суть. Навіть, якщо вони знають, що їх безвідповідальність перебуває під наглядом серйозності(=забрудненості енергетичних фільтрів) дорослих, то чи не диктується ця лінь розумінням від вищих сил того, що ці дорослі прагнучи боротись з лінню ладні самі виконати все, що проліниться зробити чадо(=чудо)? Весело, якщо ідея вірна)